Керівник МО: учитель початкових класів О.М. Матвієнко

Матвієнко Ольга Маріївна

Методичний посібник

Формування навичок читання та

емоційне сприйняття тексту

                                                                           Читання - це віконце в світ,

                        найважливіший інструмент навчання,

                        воно має бути вільним, швидким –

                        лише тоді цей інструмент буде готовий до дії.

                                                                                                                                 В. О. Сухомлинський

ВСТУП

У наш час в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постає необхідність формування конкурентно здібної, творчої особистості, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що постійно стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення.

У Державному стандарті початкової загальної освіти підкреслюється, що «у процесі навчання відбувається становлення читача, що здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні».

       Даний досвід є цілком актуальним, оскільки полягає в технологізації досвіду з проблеми розвитку навичок читання учнів молодшого шкільного віку на основі інноваційних технологій, методик, педагогічного досвіду вчителів-новаторів, передбачає зокрема формування вмінь і навичок швидкісного та виразного читання, розуміння тексту, розвиток пізнавального інтересу, мотивації до навчання, виховання любові до книги в молодшому шкільному віці.

       Як навчити читати дітей швидко і правильно, виразно і свідомо, як зробити так, щоб сам процес читання був приємним, а не приносив розчарування – основне  завдання даного досвіду.

       Практичне значення досвіду полягає у формуванні й розвитку читацької компетентності учнів через використання ефективних способів навчання читанню.

РОЗДІЛ І

Робота з майбутніми першокласниками розпочинається в суботній школі адаптації «Пролісок». Спочатку з допомогою тестів проводжу психодіагностичне обстеження, яке допомагає встановити не тільки рівень готовності дитини до навчання в школі, а й її характер, темперамент, рівень інтелектуального розвитку.

Це дає змогу знайти ті методи й форми роботи, які допоможуть дитині розкрити свої здібності й талант.

Досвід практичної діяльності свідчить, що в більшості хлопчиків і дівчаток, які приходять до школи, дуже низький рівень техніки мовлення: неправильна вимова окремих звуків, темп мовлення або дуже швидкий, або дуже повільний. Тому з перших занять в школі «Пролісок» розвиваю техніку мовлення, працюю над прийомами спілкування. Звичайно, зразком для вихованців виступає мова їхнього вчителя, його комунікативні вміння.

Постійно спілкуючись з малюками, виділяю групу дітей, які не вміють регулювати дихання: захлинаються, роблять вдих посеред слова, гублять закінчення.

Внаслідок цього формування комунікативних умінь майбутніх першокласників розпочинаю з навчання правильно дихати спочатку під час розмови, а пізніше і під час читання – вдихати повітря на паузах і рівномірно розподіляти його до наступної зупинки. Дітям пропонується кілька вправ на вироблення навичок правильного дихання:

-           руки на пояс, плечі розгорнуті, вдих-видих;

-           швидко і глибоко вдихнути носом із наступними тривалим і спокійним видихом через рот під лічбу.

В роботі допомагають вправи на розвиток мовного дихання:

1.           Задування кульбаби.

2.           Дмухання на пелюстки квітів: ромашки, волошки.

3.           Прокочування силою видихуваного повітря кульок, олівців на поверхні столу.

4.           Надування бульбашок на поверхні води за допомогою трубочки.

5.           Гасіння свічки на відстані.

Відомо, що дикція – це чітка вимова звуків, яка базується на механізмі артикуляції, інакше кажучи – конкретних фізичних діях мовлення. На своїх заняттях в школі «Пролісок» працюю над виробленням правильної і чіткої дикції. В цікавій ігровій формі проводжу мовну гімнастику, мета якої, вироблення повноцінних дій артикуляційних органів,  необхідних для правильного проголошення звуків. В своїй практиці  використовую як статичні:

1.           «Лопаточка»

2.           «Чашечка»

3.           «Голочка»

4.           «Горка»

5.           «Трубочка»

так і динамічні вправи:

1.           «Годинник»

2.           «Конячка»

3.           «Гойдалка»

4.           «Змійка»

5.           «Смачне варення»

У постановці правильної і чіткої вимови звуків допомагають вправи

«Чутливе вушко»:

1.           Просимо тишу – ц-ц-ц.

2.           Розженем галасливих птахів – кш-кш-кш.

3.           Дмухнем на кульбабку – ф-ф-ф.

4.           Дзюркоче вода у струмочку – дз-дз-дз.

5.           Забриніла бджілка – дж-дж-дж.

6.           Загуркотів у полі трактор – р-р-р.

7.           Відгукнувся на річці пароплав – л-л-л.

«Розмова лісу»:

1.           Вітерець у лісі – ш-ш-ш.

2.           Повзе вуж у траві – с-с-с.

3.           Прилетів жук – ж-ж-ж.

4.           Заспівав комарик – з-з-з.

5.           Пролетів птах – шух-шух.

6.           Запихкав їжачок – пих-пих-пих.

Регулювальниками правильної і чіткої дикції виступають також скоромовки. Вважаю, що цінність їх полягає в доборі та розстановці слів, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленню правильної артикуляції, що в свою чергу, підвищує культуру усного мовлення. Ігровий ефект на заняттях з майбутніми першокласниками будую на навмисному утрудненні вимови певного тексту відповідним розташуванням звуків. Така розвага має і виразне, і практичне значення – допомагає формувати мовленнєвий апарат дитини, привчає до складних поєднань звуків. Використовую їх на різних етапах уроку читання. Заучую колективно, індивідуально або невеликою групою дітей. Спочатку промовляю її двічі повільно та чітко, інтонуючи потрібний звук, потім – аналізую звуковий склад, визначаю звуки, що повторюються в кожному слові. Після цього скоромовку повільно повторюють окремі учні (троє-четверо), потім усі промовляють її хором повільно й чітко (два-три рази). Коли діти запам’ятовують текст, пропоную спочатку окремим учням, а потім усім разом промовити його швидко й голосно.

Для вправлянні у темпі й силі голосу вчу проказувати скоромовку так: пошепки – повільно, тихо – трошки швидше, голосніше – ще швидше, голосно – швидко.

Дуже цінна й індивідуальна робота зі скоромовками. Для цього добираю їх відповідно до існуючих вад у мові окремих дітей. Наприклад, з дитиною, яка неправильно або погано вимовляє звуки [г], [р], [ч], вивчаю такі скоромовки:

-                Ворона проворонила вороненя.

-                У сіренької горлички туркотливе горлечко.

-                Гусенят багато в нашого Гната.

Дуже корисною фонетичною «зарядкою» на початку кожного уроку читання виступають ігри-скоромовки з елементами змагання: «Хто краще промовить скоромовку?», «Хто більше знає їх?».

«Розвиток дитини на кінчиках її пальців», – стверджував В. О. Сухомлин-ський. Познайомившись з досвідом професора М. М. Кольцової, яка запевняє, що імпульси від пальців рук сприяють розвитку мовних зон мозку, з успіхом застосовую вправи для розвитку пальців рук, які діти виконують у супроводі скоромовок:

а) поставити лікті на парту, обертати кисті рук у різних напрямках;

б) витягнути руки, скласти разом долоні, розводити їх у сторони;

в) поставити лікті на парту, скласти разом долоні, зводити і розводити складені разом пальці;

г) випрямити долоні, вказівним пальцем однієї руки натискувати на першу фалангу пальців другої руки, піднімаючи та опускаючи їх;

д) із силою стиснути по черзі пальці обох рук у кулак;

е) по черзі обертати пальці рук у різні боки;

є) повільно і плавно стискувати в кулак пальці витягнутих рук, поступово збільшуючи темп до максимального, а потім знову зменшуючи його;

ж) постукування по парті зігнутими пальцями обох рук – спочатку разом, потім кожним окремо;

з) почергове згинання пальців однієї руки вказівним пальцем другої;

и) витягнути руки, легко потрусити ними, розім’яти кисть однієї руки пальцями іншої.

Перед тим, як починати вчити дитину читати, багато працюю над розвитком інтересу до читання і досягаю цього двома шляхами:

1)           якнайбільше читаю дітям різноманітних цікавих казок, історій, оповідань, віршів;

2)           розповідаю і пояснюю, чому так важливо і цікаво навчатися читати.

У спілці з батьками майбутніх першокласників прагну до того, щоб у дітей були сформовані п’ять мотивів:

1.           Пізнавальний мотив – бажання навчитися читати для того, щоб дізнатися багато нового і цікавого про навколишній світ (наприклад, про тварин і птахів, динозаврів, космонавтів, про рослин і т. п.).

2.           Перспективний мотив – прагнення навчитися читати для того, щоб було легко і цікаво вчитися в школі.

3.           Мотив особистісного росту – бажання навчитися читати, щоб стати таким (-ою), як дорослі, щоб мама, тато, бабуся здивувалися і сказали: «Який молодець наш Дмитрик, уже вміє читати. Незабаром він сам зможе прочитати улюблену книжечку».

4.           Діяльнісний мотив – бажання навчитися читати, щоб потім можна було погратися в ті ігри, де потрібно читати якісь слова, придумувати різні захоплюючі історії або казки.

5.           Мотив спілкування з ровесниками – прагнення навчитися читати для того, щоб розповідати про прочитане своїм друзям і знайомим.

Клопітка робота в школі «Пролісок» з кожною дитиною по формуванню мовного, слухового, зорового аналізаторів дає позитивний результат у подальшій практиці по формуванню навичок правильного, свідомого, виразного, швидкого читання.

Сформувавши мотиви читання, переходжу до навичок читання, розрізняючи чотири етапи.

Перший – звуковий аналіз слова. Учням пропонуються розвивальні вправи:

1.           «Який звук виділений?»

2.           «З яких звуків складається слово?»

3.           «Звуки різні й однакові»

4.           «Заміни звук»

5.           «Чи є такий звук?»

6.           «Голосний – приголосний»

7.           «Назви слова з першим звуком»

8.           «Тверді й м’які приголосні»

На цьому етапі формування навичок читання застосовую аналітико-синтетичний метод: спочатку звук – потім буква, по-перше, спостереження за вимовою звука, а далі – знайомство зі способом зображення його на письмі. На кожному уроці навчання грамоти здійснюється звуковий та звуко-буквений аналіз слів, встановлюється послідовність звуків у вимовленому слові, дається їх елементарна характеристика.

На другому етапі відбувається знайомство з буквами:

1.           «Назви букву»

2.           «Назви слова на задану букву»

3.           «Придумай слово»

4.           «Почни з останньої букви»

5.           «Смішні букви-чоловічки»

6.           «Веселі рими»

7.           «Скільки букв у слові»

Ці навчальні вправи пожвавлюють навчання, полегшують процес ознайомлення з новою буквою.

Ознайомлення учнів зі звуковою системою української мови в період навчання грамоти значною мірою допомагає уникнути плутанини у розрізненні понять «звук» і «буква».

Третій етап по формуванню навичок читання – це читання складів. На цьому етапі педагогові допомагають розвивальні завдання:

1.           «Хто так може говорити?»

2.           «Поміняй голосну»

3.           «Продовж склад»

4.           «Найсмішніший склад»

5.           «Відгадай слово»

6.           «Склади склад»

Девізом уроків читання саме на цьому етапі вважаю слова В. О. Сухомлинського «Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати». У системі передбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість на цьому етапі визначена найголовнішою якістю. Використовую серію таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності навичок читання складів.

Таблиця №1 «Читаємо самі» – основна. Вона вводить в техніку читання. Літери розташовані в алфавітній послідовності: голосні горизонтально, приголосні – вертикально. На перетині голосної та приголосної знаходяться два склади: відкритий і закритий. Якщо ж складу не існує – порожня клітинка. Один примірник цієї таблиці, як і інших, наступних таблиць, має кожен учень, другий – у вчителя на дошці.

Після того, як учні навчаться читати склади й усвідомлять їх структуру, переходжу до роботи з таблицею №2. Вона, як і попередня, служить для відпрацювання техніки читання прямих та обернених складів і використовується включно для урізноманітнення форм роботи. Це дидактична гра.

Вчитель посуває указку від приголосних ліворуч до голосних угорі – «літак піднімається». Учні читають відкриті склади (да, де, ди). Указка рухається від голосних до приголосних праворуч, утворюючи склади ад, ед, ид.

 Застосування зазначених таблиць дає змогу багаторазовим не набридливим повторенням досягти миттєвого прочитання будь-якого складу, позитивно впливає на пам’ять, розвиток уваги, пробудження пізнавального інтересу.

 Для читання складів зі збігом двох-трьох приголосних використовую таблиці №3 та №4. За структурою вони нагадують попередні з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних. Методика роботи з ними аналогічна попереднім.

Табл. №3

Табл. №4

Закінчивши працювати з цими таблицями, першокласники, як правило, успішно читають будь-який склад в будь-якому слові. Тож наступний етап – читання слів різної довжини, на якому використовую розвивальні вправи:

1.           «Слова  трьох букв»

2.           «Склади слово»

3.           «Слово з чотирьох букв»

4.           «Зашифроване слово»

5.           «Слово з п’яти букв»

6.           «Перевернуті слова»

7.           «Друга половинка слова»

8.           «Знищені букви»

9.           «Зачаровані картки»

10.      «Книжечковий хробачок»

11.      «Вкрадені слова»

12.      «Слово-лабіринт»

13.      «У Королівстві перевернутих літер»

14.      «Кросворд у картинках»

Ще до закінчення опрацювання таблиць №3, №4 діти ознайомлюються з таблицями трибуквених і чотирибуквених слів. Вони сприймають короткі слова як цілу одиницю, без розчленування на букви чи склади. Це забезпечує збільшення швидкості читання у три-чотири рази.

Пропоную прочитати таблиці хором, поодинці, сусід сусідові. Від повільного темпу до дуже швидкого. Дотримуючись і не дотримуючись послідовності слів. Улюблена гра: два учні читають одночасно вголос – хто швидше завершить.

 На кожному уроці вчу знаходити одиниці читання. Учні спочатку визначають у слові голосні, далі олівцем проводять від приголосної до голосної дугу, показуючи  склад (наприклад се-ло). По складах перший час читають слова, що містять понад чотири літери. Щоб учні не змішували слів, приєднуючи останній склад попереднього до першого складу наступного, їм на допомогу приходить «читання пароплавом».

Суть такого читання полягає в тому, що добираю кілька таблиць з різними за структурою словами з п’яти і більше літер. Над словами – наголоси. Кожний склад знизу позначений дужкою. Всі дужки разом –  хвилі, на котрих «гойдається пароплав». Учні читають і плавно зливають склади у слово – протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплюють наступний. Паузи роблять лише між словами. Пізніше читають ці ж слова, але без дужок.

О Ж И Н А

Л І Л І Ї

К В І Т И

Т Р А В А

Г Р И Б И

З А Є Ц Ь

С Л И В И

Д Я Т Е Л  

  Застосовуючи такий вид читання, формую правильну вимову, вчу свідомо сприймати текст, бачити сторінку наперед.

Збільшую темп й динамічним читанням. На аркуші паперу на декілька секунд перед дітьми з’являється слово, група слів чи речення. Вони стараються прочитати і запам’ятати, щоб потім назвати чи записати. Слова добираються тематично. Згодом кількість складів і слів збільшується.

    З практики роботи переконана, що швидкість залежить від кута зору – від кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно для розширення кута зору, з першого дня перебування дитини в школі, використовую малюнкові, числові, буквені складові піраміди, читання на одному диханні, а також таблиці Шульте.

Учень, у якого добре розвинена величина кута зору, може передбачити наступне слово. Це явище антиципації. Формування антиципації помітно сприяє розвитку швидкості читання. Тому на уроках читання в 1-му класі використовую такі вправи:

1.                Читання сторінки, розрізаної вертикально на дві половинки, які розсуваються на максимальну відстань і читаються вголос.

2.                Читання слів з пропущеними буквами в..с..лк.., с..н..чн..й, а потім речення з пропущеними словами: Сьогодні … день

3.                Запроваджую читання з зубчиками.

4.                Вправи на розвиток оперативної пам’яті, пильності зору, уваги: «Знайди пеньок»

НІС                        ДЕНЬ

НІС                        ДЕНЬ

НІС                        ПЕНЬ

РІС                         ДЕНЬ

Формуючи навички свідомого виразного читання застосовую різні дидактичні ігри:

«Небо, земля»

Починає читати один з учнів. За командою «Небо!» раптово припиняють читати, помітивши очима те місце, де застала команда, дивляться вгору. За командою «Земля!» продовжує читати другий учень.

Цю вправу використовують і при мовчазному читанні.

«Хвиля»

Діти починають читати у довільному темпі вголос. Поступово збільшують силу голосу, доводять до вершини і починають зменшувати.

«Віконце»

З картону вирізається «віконце» розміром 14×7 см. Читаючи текст, воно накладається на сторінку книжки так,щоб верхній зріз «віконця» збігався з початком абзацу.

«Буксир»

Учні починають читати текст мовчки, а одночасно з ними виразно і вголос цей самий текст читає вчитель, або добре читаючий учень. Читаючи за вчителем або учнем, діти мають встигати читати мовчки.

«Блискавка»

Починають читати у повільному темпі. За командою «Блискавка» учні прискорюють темп читання. «Блискавка» триває 20-30 секунд.

«Спринт»

Незнайомий текст учні переглядають очима. Пальчики ставлять на початок рядка і рухають ними до кінця тексту вертикально.

«Розвідка»

Після опрацювання складних слів, знайти їх у тексті.

«Фініш»

Дочитати до слів … якомога швидше.

РОЗДІЛ ІІ

Переконавши дітей, що гарне читання не можливе без виразності, в другому класі особливу увагу звертаю на методику, основний тон висловлювання, гучність, темп. Постійно показую учням залежність вибору тих чи інших засобів виразності від змісту й основної думки висловлювання, поступово формую уміння самостійно добирати необхідні для певного висловлювання мелодику, тон, гучність, темп.

Так, наприклад, мелодиці мовлення (підвищення і пониження голосу) навчаю на великих віршах, які діти заучують напам’ять. Читають їх хором, групами, поодинці.

Веселий дощ

Дощ полив, і день такий полив’яний.

Все блищить, і люди як нові.

Лиш дідок старесенький, кропив’яний

Блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька,

Мокрі ниви і короткий шлях…

Ген корів розсипана квасолька

Доганяє хмари у полях.

(Ліна Костенко)

 Привчаючи учнів грамотно використовувати основний тон як засіб виразності не лише під час читання, а й при усному переказуванні текстів, власних зв’язних висловлювань, пропоную уривки з казок. Читають їх діти разом з учителем і доходять висновку, що основний тон залежить від змісту висловлювання, почуттів, настрою мовця.

Текст може бути вимовлений найрізноманітнішим тоном: прохально, жалібно, зневажливо, суворо, із здивуванням, схваленням, осудом, з радістю, смутком, тривогою, іронією тощо. Учні пригадують прислів’я: «Те ж слово, але не так мовиться», згадують про те, яке важливе значення має тон мовлення у спілкуванні між людьми: іноді людина говорить ніби зовсім необразливі слова, але співрозмовник ображається. Учням пропонується для читання вірш, з метою визначення основного тону читання.

Звертаю особливу увагу на зміну тону залежно від змісту.

Що сталося?

Так сумно навколо,

як в холод осінній.

І сонця – немає,

і небо – не синє.

У всіх перехожих –

насуплені лиця.

Ніхто з них на мене

не хоче дивиться.

А знаєш, чому

все навколо сумує?

Бо двійку зі школи

Додому несу я…

А завтра?

Спиніться!

Будь ласка, спиніться!

Навколо, будь ласка,

Скоріш подивіться.

Погляньте, як сонцем

виблискує день!

А знаєш, чому

все навколо квітує?

П’ятірку додому

зі школи несу я!

                А. Костецький

Разом з дітьми з’ясовую, в якому місці тексту змінюється тон, з чим пов’язана ця зміна; яким тоном потрібно прочитати першу частину вірша (сумно, стурбовано) і другу (радісно, весело). Особлива увага звертається на тон висловлювання у діалогах.

Робота над тоном висловлювання тісно пов’язана  з роботою над гучністю. У 2-му класі прагну розширити знання дітей про доречність чи недоречність гучного  (чи тихого)  мовлення в певних мовленнєвих ситуаціях, формую вміння школярів використовувати гучність як засіб виразності. Розпочинаю цю роботу із з’ясування того як правильно збирати силу голосу. Діти висловлюють свої думки, спостереження з цього приводу. Роблять висновок, що зміна гучності залежить не лише від ситуації, а й від змісту висловлювання. Так колискові, як правило, вимовляються (і співаються) тихим голосом:

 Ой спи, дитя, без сповиття.

(Українська народна колискова) 

Ой спи, дитя, без сповиття,

поки мати з поля прийде

та принесе три квіточки.

Одна буде дрімливая,

друга буде сонливая,

третя буде щасливая.

А веснянки, заклички читаються і розповідаються зовсім з іншим настроєм: голосно, радісно.

 Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику,

Поставимо в кутику

на терновім прутику.

Іди, іди, дощику,

 відром ,цебром, дійницею,

холодною водицею

над нашою пашницею.

Паралельно, з вище названими засобами виразності працюю над темпом мовлення. Вибір темпу визначається в основному змістом, призначенням, задумом висловлювання, а також жанру твору. У 2-му класі розширюю знання дітей про темп як про одну із важливіших комунікативних якостей мовлення, формую вміння слухати зміни в темпі, пояснювати їх.

Розпочинаю роботу з ознайомлення дітей з прислів’ями.

- Чого навчає прислів’я? Спочатку подумай, а потім скажи.

- Розкажіть про такі випадки, коли було б доречно використати це прислів’я.

Послідовна робота над темпом мовлення засобами мистецтва приводить до того, що учні 2-го класу пишуть твори, в яких змінюється темп читання залежно від змісту.

Весь час нагадую, що всі засоби виразності тісно пов’язані між собою, і, щоб наше мовлення було гарним, слід користуватися кожним із них.  

У 3-му класі поглиблюю роботу над текстом, розширюю обсяг вправ і групую їх за такими ознаками:

1.           Вправи на удосконалення техніки читання.

2.           Вправи на формування навичок виразного читання.

3.           Вправи на поширення словникового складу учнів.

4.           Завдання на розуміння змісту прочитаного і визначення причиново-наслідкових зв’язків.

5.           Вправи на визначення головної думки твору.

6.           Вправи на формування суджень.

7.           Вправи на формування узагальнення суджень.

8.           Вправи на розвиток орфографічної пильності.

9.           Вправи на визначення образної та смислової ролі слова і словосполучень.

10.      Вправи на розвиток мовлення.

Вправи на удосконалення техніки читання розвивають вміння артикулювати, вчать правильно дихати, запобігають регресіям (частому поверненню очей до вже прочитанquot;,ого), формують уміння передбачити наступні літери, слова (вміння антиципацій). В своїй роботі використовую вправи:

1.           Читання «Луна» за диктором.

2.           Напівголосне читання сусідові.

3.           Читання з «віконечком».

4.           Читання з аркушем паперу, який закриває прочитані рядки.

5.           Читання-гудіння зі зміною темпу читання.

6.           Читання за обмежений час. Самоконтроль кількості прочитаного, або взаємоперевірка.

7.           Вправи на миттєве сприйняття речення (пізніше висловлювання). Відтворення того, що запам’ятали.

8.           Читання наввипередки знайомого тексту.

9.           Читання деформованих речень.

10.      Читання «вище норми» (читання опрацьованого тексту на швидкість).

11.      Читання речення, в словах якого пропущені букви, що позначають голосні звуки.

12.      Читання під супровід метронома.

13.      Вправи на орієнтацію в тексті; а саме: знайти заданий уривок, опис, міркування, діалог, розмову, тобто вибіркове читання.

Другу групу завдань складають вправи на формування навичок виразного читання, при виконанні яких формуються вміння дотримуватись пауз між реченнями, інтонації кінця речень, пауз, підвищення і зниження тону голосу в середині речення, вчу володіти силою голосу, користуватися логічним наголосом, емоційно забарвлювати своє читання відповідно до змісту того, що читає учень.

1.           Читання з орієнтацією на розділові знаки.

2.           Читання одного й того ж речення з різною інтонацією.

3.           Читання одного й того ж речення з різним підтекстом.

4.           Інтонаційне читання скоромовок, речень із різним варіантом логічного наголосу в них.

5.           Читання в особах.

6.           Інсценування.

7.           Читання в особах діалогу, випускаючи слова автора.

8.           Знаходження і читання уривка, що його можна прочитати презирливо, суворо, з проханням, з насмішкою, радістю, весело, сумно.

9.           Читання пошепки, тихо, голосно.

10.      Складання плану тексту. Читання з логічним наголосом.

Великого значення надаю словниковій роботі, яка органічно впливає впродовж цілого уроку читання. Виходячи із завдань словникової роботи, пропоную дітям такі вправи:

1.           Прочитати колонки, знайти пари близьких за значенням слів.

2.           Прочитати словосполучення. Утворити з його слів нове слово.

3.           Прочитати слова. Поділити їх на дві групи. Пояснити, чому так поділили.

4.           Прочитати слова. Чи є серед них слова з різною кількістю звуків?

5.           Серед словосполучень знайти і назвати ті, які вжиті в переносному значенні. Пояснити свою думку.

6.           Прочитати слова. Що (кого?) вони описують? Скласти опис цього предмета, використовуючи образні вислови з тексту.

7.           Замінити вислови словами з тексту.

8.           Читання деформованих слів. Вилучення зайвого. Пояснення лексичного значення.

9.           Читання цілими словами, орієнтуючись на центральну риску, на одному подиху.

10.      Читання з наростанням швидкості.

11.      Читання таблиць-пірамід для розширення кута зору.

12.      Читання колових таблиць слів.

13.      Читання одного й того ж слова з різним підтекстом.

14.      Читання з різною силою голосу.

РОЗДІЛ ІІІ

На уроці читання в 3 класі робота над текстом ускладнюється. На один з перших планів ставлю завдання на розуміння змісту прочитаного й визначення причино-наслідкових зв’язків:

1.           Запитання за змістом. Знаходження відповідей у тексті.

2.           Добір речення (уривки) з тексту відповідно до змісту даної ілюстрації (або підписування ілюстрації рядками тексту).

3.           Постановка запитань після читання тексту учнями.

4.           Читання і встановлення, що правдиве, а що вигадане в казці.

5.           Само постановка запитань у процесі читання з метою осмислення прочитаного. Така вправа формує пізнавальну самостійність, виховує бажання читання.

Володіння розумовими прийомами абстрагування, порівняння, узагальнення потребують вправи на визначення головної думки твору:

1.           Читання, поділ на частини, складання плану. Добір заголовків – важка для дітей розумова операція, яка вчить бачити суттєве і несуттєве у змісті певного уривка чи оповідання, визначати тему твору чи його частини.

2.           Читання і поділ на частини на основі деформованого плану.

3.           Читання за готовим планом, поділ на частини.

4.           Читання зі скороченням тексту. Підготовка до стислого переказу. Читання зі скороченням частини тексту.

5.           Читання, складання сценарію діафільму.

6.           Знаходження речення чи уривка, які виражають головну думку оповідання.

7.           Читання назви оповідання. Співвіднесення її з головною думкою твору:

а)  добір свого заголовка;

б) вибір заголовка із запропонованих прислів’їв (інших заголовків);

в) пояснення заголовка тексту.

8.   Пошук слів з найбільшим смисловим навантаженням в окремих уривках і в цілому тексті.

9.    Встановлення зв’язку між головною думкою твору й рисами головного образу.

Вправи на формування суджень вчать висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їхньої поведінки, порівнювати персонажів,  знаходити правильний вихід з тієї чи іншої ситуації. Діти, оцінюючи інших, вчаться оцінювати й себе, а, отже, у них виробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички спілкування. Такі завдання формують моральну свідомість особистості.

1.           Зіставлення і порівняння вчинків дійових осіб.

2.           Складання характеристики дійової особи за допомогою опорних слів і без них. Складання характеристики героя на основі аналогічної характеристики.

3.           Знаходження слів, словосполучень для змалювання усного портрета. Змалювання усного портрета.

4.           Складання порівняльної характеристики дійових осіб.

5.           Знаходження і читання речень, які передають хвилювання, тривожність, радість, злість і т. д.

6.           Читання найкрасивішого місця в оповіданні чи вірші (найсмішнішого, найнапруженішого моментів і т. д.).

Вправи на формування узагальнень, висновків щодо прочитаного тексту дають можливість учителю побачити глибину розуміння учнями матеріалу.

1.           Читання уривка, до якого можна дібрати прислів’я.

2.           Читання речень з тексту, які стали прислів’ями, приказками.

3.           Читання прислів’їв. Вибір серед них прислів’я, яке найкраще розкриває основну думку прочитаного.

4.           Порівняння головної думки твору зі змістом прислів’їв, приказок, які йому відповідають, з метою формування висновку-узагальнення.

5.           Згадування творів, у яких описана подібна ситуація. Знаходження спільного й відмінного. Виведення узагальненого висновку.

6.           Порівняння опису природи в оповіданні й у вірші. Формування висновку.

Прагнучи виховати учнів високоосвіченими людьми, які вільно володіють усним і писемним мовленням, будую уроки читання у тісному зв’язку з уроками української мови. Наступним видом роботи над текстом є виконання вправ на розвиток орфографічної пильності, засвоєння теоретичних знать з мови, яке базується на читанні з граматичним завданням.

1.           Знайти слово на задане правило.

2.           Знайти в тексті (уривку) дієслово (іменник, прикметник, іншу частину мови).

3.           Знайти словосполучення прикметник + іменник. Скласти словесний малюнок, використавши знайдене словосполучення.

4.           Знаходження речень, які передають певні почуття. Які це речення за метою висловлювання?

5.           Знайти і прочитати спонукальне (питальне, розповідне) речення.

6.           Знайти в тексті опис (розповідь, міркування).

7.           Читання і частковий звуко-буквений аналіз.

8.           Читання і знаходження одно-, дво-, три-, багатоскладових слів.

9.           Читання і знаходження споріднених слів.

10.      Читання з виписуванням слів до практичного словника.

Вправи на визначення образної та смислової ролі слова і словосполучень практично переконують дітей в тому, що в художніх творах випадкових слів не буває – кожне слово використане з певним смисловим і художнім навантаженням. Вони мають великий вплив на розвиток у дітей образної уяви, асоціативного мислення, естетичного смаку, емоційного сприйняття прочитаного, збуджують інтерес до читання.

1.           Знаходження в тексті епітетів, порівнянь, метафор. Пояснення їх використання.

2.           Знаходження описів та прикметників в них. Роль прикметників в описах.

3.           Знаходження слів що передають швидкість зміни подій.

4.           Знаходження в реченні (тексті) слів, ужитих у переносному значенні. Пояснення необхідності використання даного слова в прочитаному уривку.

5.           Заміна поданих висловів  словами тексту.

6.           Добір слів, близьких за значенням до поданих.

-                Як по-іншому можна сказати

-                Чому саме таке слово використав автор?

7.           Читання і знаходження слів, за допомогою яких автор показує своє ставлення до зображуваного.

8.           Пояснення доцільності використання образного слова, вислову в словесній картині.

9.           Порівняння образних висловів, використаних на початку і в кінці твору, які описують одне і те ж явище (предмет, істоту).

10.       Знаходження слова, яке найчастіше повторюється у творі. Для чого його використав автор?

11.      Визначити, який настрій передають дані слова.

-                Що хотів підкреслити цим автор?

12.      Знаходження слів, які передають любов до людей (інші почуття).

Добре  усвідомлюючи, що в цьому віці діти – великі фантазери, люблять вигадувати, домислювати, багато уваги відводжу вправам на розвиток мовлення.

1.           Різні види переказу  (близько до тексту), стисло, вибірково, із перебудовою тексту, з творчим доповненням.

2.           Словесне змалювання окремих епізодів, описів.

3.           Словесне змалювання опису, протилежного до прочитаного.

4.           Словесне змалювання двох картин (про одне й те ж), тільки в різні моменти порівняння малюнків.

5.           Доповнення речення, тексту.

6.           Читання уривка тексту (всього тексту з поширенням речень у ньому).

7.           Прогнозування того, про що будуть читати:

а) на основі заголовка;

б) на основі прочитаного зачину (кінцівки);

8. Складання своєї кінцівки казки, оповідання.

9. Придумування своєї кінцівки тексту (свого зачину);

10. Складання розповіді за аналогією кінцівки тексту (свого зачину);

11. Складання розповіді на основі прочитаного вірша, розповіді, опису, міркування;

12. Складання діалогу на основі прочитаної розповіді;

13. Словесне змалювання діафільму – це  складний вид роботи над текстом, який включає чіткий поділ його на частини, вибір суттєвого і продумування заголовків. Така робота готує до стислого переказу.

14. Озвучування кадрів діафільму.

Всі вправи підібрані диференційовано і орієнтовані на окремо взяту дитину з урахуванням  усіх психічних процесів.

   ВИСНОВКИ 

      Читання - це одне з головних умінь людини в житті, без якого вона не може повноцінно пізнати навколишній світ. Його метою є формування в учнів першооснов самостійної читацької діяльності, розвиток виховання особистості молодшого школяра засобами художнього слова.

        У складному процесі навчання читання беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та звукові аналізатори. Дітям дуже складно поєднувати водночас зорове сприйняття букв і вимову звуків, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи навичкою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює зміст, швидко стомлюється. Саме тому компоненти навички читання повинні бути взаємопов’язані, а їх розвиток має здійснюватися одночасно. Формуючи якості читання, не варто надавати перевагу якійсь одній із них. Усвідомленість залежить від правильності і виразності читання, правильність – від темпу й усвідомленості, виразність – від усвідомленості, правильності та темпу.

             Удосконалення навичок правильного, свідомого, виразного, швидкого читання, творчі завдання сприяють не лише заохоченню до роботи з книгами, але й допомагають дитині пізнавати світ, самоствердитися в ньому і виявити себе як особистість.