Управління
Управління навчально-виховним процесом
Система моніторингу навчально-виховного процесу
Управління школою та якістю освіти вимагає внутрішньої системи інформації, яку можна створити на основі моніторингу.
Педагогічний моніторинг – це форма організації збору, збереження, обробки й розповсюдження інформації про діяльність педагогічної системи, яка забезпечує систематичне відстеження її стану й прогнозування розвитку.
Головна мета моніторингу – постійне відстеження стану навчально-виховного процесу. Моніторинг базується на діагностуванні.
Діагностування в педагогіці – це аналіз, самоаналіз, вивчення особистісних та професійних якостей груп учителів.
Під час організації моніторингу необхідно враховувати такі вимоги:
- інформація має бути:
а) повною, достовірною, своєчасною, постійною;
б)структурованою та специфічною для кожного рівня моніторингу.
Моніторинг може бути:
- початковим;
- проміжним;
- підсумковим.
Педагогічний моніторинг може здійснюватися за такими напрямками:
1. Ефективність і дієвість внутрішкільного управління.
2. Стан, ефективність та дієвість інноваційної роботи у школі.
3. Стан і результативність методичної роботи.
4. Стан якості викладання й організації процесу навчання.
5. Стан виховної роботи.
6. Фізичне виховання та стан здоров’я учнів.
7. Стан відвідування учнями школи.
8. Рівень розвитку й стану успішності, якості знань, умінь та навичок учнів.
9. Аналіз кінцевих результатів функціонування.
Раціональна організація моніторингу
Перший етап.
1) визначається об’єкт моніторингу й напрямки, за якими проводитиметься збір інформації ( об’єкт – клас і паралель, напрямок – якість знань, організація навчального процесу);
2) визначення критеріїв, за якими визначатиметься стан об’єкта на початковому етапі, проміжному та підсумковому;
3) вибір засобів ( каналів спостереження), тобто засобів отримання інформації.
Другий етап – практичний – збір інформації ( вивчення документації, відвідування уроків та виховних заходів, аналіз рейтингу, контроль рівня знань, умінь та навичок учнів, анкетування, тестування, використання інтерв’ю, самоаналіз тощо).
Цей етап вимагає багато часу й різноманітних способів діяльності.
Третій етап – аналітичний. Це обробка й систематизація інформації.
Порівняння результатів моніторингу із запланованими показниками дає змогу побачити, наскільки вірними були прогнози, допомагає скорегувати методи, форми та способи діяльності. Моніторинг – це справа не тільки адміністрації, але й кожного учителя.
Мета контролю: систематичне порівняння того, що маємо, з тим, що
повинно бути за нормативними документами
Вид контролю – це сукупність форм контролю, що проводиться з
певною метою.
Види контролю:
- персональний;
- класно-узагальнюючий;
- предметно-узагальнюючий;
- тематично-узагальнюючий;
- оглядовий;
- комплексно-узагальнюючий.
Форма контролю – це спосіб організації контролю.
Форми контролю:
І. За ознакою виконавця:
- колективна форма;
- взаємоконтроль;
- самоконтроль;
- адміністративно-плановий контроль;
- адміністративно-регулюючий контроль.
ІІ. За характером об’єктів контролю:
- класно-узагальнюючий;
- фронтальний;
- тематичний;
- персональний;
- оглядовий.
